15 грудня в Поторицькій ЗШ І-ІІІ ст. відбулося педагогічне читання на тему: "Модернізація системи національно - патріотичного виховання в школі".  Педагоги школи: Березюк І.В., Гулявський І.С.,Шевчук Л. В., Лозинська І. А., Олійник Н.Б. поділились досвідом роботи з проблемами вихованого впливу на дитину з метою формування патріотизму засобами позашкільних заходів та змістом  навчальних уроків.

Педрада «Ефективні прийоми виховання національної свідомості учнівської молоді»

1. Звучить Державний Гімн України

2. Читання кращих творів дітей на тему «За що я люблю Україну?»,    «Що значить бути ПАТРІОТОМ?».

Патріотичне виховання - це сфера духовного життя,

 яка проникає в усе, що пізнає,робить,до чого прагне,

що любить і ненавидить людина, яка формується.

В. Сухомлинський

Національно-патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління. Ідеалом виховання виступає різнобічно та гармонійно розвинений національно свідомий, високоосвічений, життєво компетентний громадянин, здатний до саморозвитку та самовдосконалення.

Давні мудреці говорили: «Оглядаючись в минуле - зніми капелюха, заглядаючи в майбутнє - засукай рукава».

До провідних завдань належать:

1) формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати на користь держави, готовність її захищати;

2) забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

3) формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

4) прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;

5) виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;

6) утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;

7) формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;

8) виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

9) формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.

У своїй роботі класні керівники та вчителі-предметники повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля – наш спільний дім, а світовий спокій ш злагода між людьми і державами – головна умова існування землі і людства.

У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого угрупування; як учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.

У підлітковому віці виховується духовно осмислений, рефлексивний патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх та чужих прав та свобод.

У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість.

Серед методів і форм патріотичного виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

Основними формами патріотичного виховання школярів є:

 інформаційно-масові: дискусії, диспути, конференції, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, створення книг, альманахів тощо;

 діяльнісно-практичні: творчі групи та осередки, екскурсії, свята, ігри-драматизації, огляди-конкурси;

 інтегративні: шкільні клуби, фестивалі, гуртки;

 індивідуальні: доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота;

 наочні: шкільні музеї та музейні кімнати, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди, експозиції про подвиги героїв.

Але навіть урахувавши психологічні аспекти, за один день патріота виховати не можна. Цей процес довготривалий і системний. Тому і початок закладання паростків патріотизму потрібно починати ще в дошкільному віці.

З метою організації патріотичного виховання учнівської молоді у школі  проводиться:

ü    які виховують любов до української мови: «Свято рідної мови», «Шевченківське слово», мовно-літературні конкурси;

ü    пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу: історичне краєзнавство: відвідування місць історичних подій, вивчення літератури, збирання документів та матеріальних пам’яток, замальовування чи фотографування історично цінних об’єктів, влаштування виставок, заочна подорож «Україно ти моя прекрасна», святкування Дня Конституції, Дня незалежності України, Дня Соборності України;

ü    військово-патріотичного виховання: фестиваль інсценованої  патріотичної пісні; святкування Дня перемоги, Дня збройних сил України, дня пам’яті Героїв Крут; «Козацькі забави»; інтелектуальні вікторини «Пишаємося подвигами предків», уроки пам’яті, уроки мужності «Їх славні імена в літописі Великої Вітчизняної», «Зростаємо громадянами - патріотами землі, що Україною зоветься», «Діти, молодь у підпіллі в роки минулої війни», «Імена фронтовиків на обеліску братської могили у моєму місті»;

ü    архівно-пошукові: екскурсії до музеїв, зустрічі з ветеранами ВВВ, родичами загиблих захисників Батьківщини, випуск плакатів, буклетів, газет за матеріалами пошукової діяльності; участь у «Вахтах пам’яті», «Ветеран живе поруч»;

ü    лекції, бесіди («Я – громадянин-патріот незалежної держави України», «Пам’яті вдячні нащадки», «Моя рідна Україна», «Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, Прапор, Гімн», «Наша вітчизна - Україна», «Державна символіка Батьківщини», «Твої права та обов’язки», «Патріотизм-нагальна потреба України», «Моя земля – земля моїх предків», «Україно, матінко моя», «Символи України», «І синє небо, і жовте колосся», «Народні символи» тощо);

ü    конкурс «Я – маленька україночка», благодійний ярморок

ü    семінари, «круглі столи», конференції («У пам’яті світ врятований», «Утверджувати ідеали культури миру – служити миру», «Люблю я свій народ – ціную його звичаї»);

ü    уроки пам’яті («Їх славні імена в літописі Великої Вітчизняної», «Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зветься», «Наша вулиця носить ім’я героя війни», «Бойові нагороди воїнів, полководців, які визволяли Україну від нацистів»);

організуються:

ü    екскурсії до музеїв;

ü    зустрічі з ветеранами війни, праці та військової служби;

ü    походи місцями бойової слави;

ü    пошукову роботу; участь у роботі клубів та гуртків патріотичного спрямування; акції з метою упорядкування меморіальних комплексів, пам’ятників, братських могил, інших поховань захисників Вітчизни;

ü    години спілкування («Я – громадянин і патріот держави», «Я – українець!», «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»);

Ефективним засобом розвитку національної свідомості є народознавчий музей, тому що в ньому можна доторкнутись до історії рідного краю, Батьківщини на яву. Музей – це не кімната, набита різними речами, це місточок між минулим та теперішнім.

Важлива роль у формуванні патріотизму належить сім’ї. Завданням навчальних закладів є залучення батьків учнів, вихованців до активної участі у навчально-виховному процесі, організації та проведенні позанавчальних виховних заходів. Батьки мають стати не тільки гостями на заходах, не тільки спостерігачами за здобутками їх дітей, вони мають безпосередньо впливати на формування молодого покоління своїм досвідом та своїм прикладом.

Зусилля педагогів мають бути спрямовані на підтримку ініціативи батьківської громади, взаємодію у розробленні та виконанні рішень щодо патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. Особливу увагу слід приділити педагогізації батьків, ознайомленню їх із сучасними психолого-педагогічними знаннями.

З цією метою доцільно використовувати активні методи: тренінги, дискусії, дебати, аналіз виховних ситуацій, які сприяють усвідомленню батьками ролі сім’ї у вихованні дітей, формуванні патріотичних почуттів та готовності служити своїми знаннями, працею Україні.

Батькам учнів можна рекомендувати такі форми та методи військово-патріотичного виховання учнів у сім'ї:

ü ознайомлення дітей із сімейними бойовими та трудовими традиціями;

ü бесіди про героїчні подвиги українського народу;

ü читання та обговорення з дітьми книг на військово-патріотичну тематику;

ü спільний перегляд героїко-патріотичних фільмів, телевізійних передач;

ü фізична підготовка та загартування дітей.

Добре налагоджена й організована взаємодія родини й школи дозволить батькам усвідомити важливість та необхідність цього напрямку виховання.

Ви зі мною погодитись, що ми можемо вихованцям кожного дня розповідати про національну свідомість, читати довжелезні лекції, але не досягти поставленої мети. Ні для кого не секрет, що активні методи працюють краще, ніж слова.

Виховна система в школі побудована на програмі ФДО України «Я – Родина - Батьківщина», яка включає в себе різні напрямки роботи. Але не залежно від того, за якою програмою ми працюємо, можна розвивати національну свідомість та виховувати патріота своєї держави.

Але виховання національної свідомості не повинне закінчуватися на виховних заходах, але і здійснюватися на кожному уроці кожним педагогом.

Якість виховного процесу напряму залежить від рівня підготовленості педагогів до кожного заходу; використання різноманітних методів і форм; знання і вмілого врахування вікових й психологічних особливостей дітей; відвертості, емоційності, оптимізму та активної патріотичної позиції вчителя. Патріотичне виховання громадянина має здійснюватися кожним педагогом на кожному уроці та в позаурочний час.

Якщо буде світло в душі, буде краса в людині

Якщо є краса в людині, буде гармонія в домі

Якщо є гармонія в домі, буде порядок у нації,

Якщо є порядок у нації, буде мир у світі.

Національно-патріотичне виховання у сучасній школі

Організаційно-методична діяльність з національно-патріотичного виховання учнів

1.Розробка заходів щодо впровадження Концепції національно-патріотичного виховання учнів у школі.
2.Розгляд стану реалізації заходів національно-патріотичного виховання учнів на засіданнях педагогічної ради, нарадах при директорові.
3.Забезпечення використання державної символіки України під час проведення масових заходів.
4.Забезпечення висвітлення заходів національно-патріотичної спрямованості, які реалізуються закладом, в засобах масової інформації.

Заходи національно-патріотичної спрямованості

1. АКЦІЇ ПАМ’ЯТІ (УРОЧИСТІ ЛІНІЙКИ, ПОКЛАДАННЯ КВІТІВ, ВШАНУВАННЯ ВЕТЕРАНІВ, УРОКИ МУЖНОСТІ, УРОЧИСТІ ВЕЧОРИ, ЗУСТРІЧІ)

• до Дня Перемоги ("Пам'ять", "Ветеран живе поруч","Наша турбота пам'ятним місцям")
• до Дня захисника України;
• до Дня Чорнобильської трагедії ("Дзвони Чорнобиля")
• до Дня пам’яті жертв політичних репресій;
• до Дня партизанської слави;
• до Дня пам’яті жертв голодомору ("Запали свічку")

2. ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ

• "Наш край у роки війни" "Школа - наш рідний дім"
• "Вишивана моя Україна"
• "Сім'я і школа - єдина родина"
  3. ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ЛІТЕРАТУРНІ СВЯТА

• конкурс презентацій "Мій Шевченко"
• конкурс читців поезії Т. Шевченка
• випуск буклетів, брошур, газет по творчості Кобзаря
• літературно-мистецькі вечори, зустрічі, поетичні кав'ярні, присвячені творчості Т. Шевченка.
   

•  
• 4. ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

• допомога воїнам у зоні бойових дій,
• упорядкування братської могили загиблих односельчан у роки Великої Вітчизняної війни
• відвідування ветеранів ВВв та воїнів із зони АТО;
• відвідування дітей з фізичними вадами у мікрорайоні школи;
• співпраця з дитячим будинком сімейного типу родини Бурдюженків.

5. ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДІВ З ВІДЗНАЧЕННЯ ДАТ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО ЖИТТЯ

• декада української мови та літератури;
• цикл заходів, присвячених відзначенню Міжнародного дня рідної мови;
• свято врожаю
• виховні години до річниць видатних діячів історії та культури

6. ШКІЛЬНІ ВИСТАВКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО ТА ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА

• "Моя барвиста Україна"
• "Таланти нашої родини"
• “Моя сім’я- моя фортеця”
• "Знай і люби свій край"

7. ЗАГАЛЬНОШКІЛЬНІ ЗАХОДИ ТА СВЯТА

• Всеукраїнський суботник
• день Землі
• день зустрічі птахів
• екскурсії та походи місцями бойової слави

Національно-патріотичне виховання особистості у навчальному закладі як стратегічне завдання школи: здобутки, пошуки та перспективи

Виховання в сучасній освіті займає особливе місце, адже сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. «Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання… Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості», - зазначено в Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою  формує майбутній розвиток Української держави.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості.

Патріотизм – це основа, головний критерій оцінки громадянськості, ступінь її розвиненості. Його змістом є почуття любові до Вітчизни, до України, відданість їй, народу, гордість за його минуле і сучасне, прагнення захистити його інтереси.

На виклики суспільства ще з 2008 року у навчальних закладах району реалізується районна Програма національного виховання учнівської молоді на 2008-2020 роки (далі Програма), яка визначає пріоритети в системі національного виховання учнівської молоді через формування системи життєвих цінностей.

Кожного року проводиться моніторинг рівнів сформованості ціннісних ставлень особистості для удосконалення діяльності педагогічних колективів з учнями.

Цьогоріч важливим завданням для педагогів була розробка механізму реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 16 червня                   2015 року № 641. Як в основі Програми, так і в основі системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації, а також створення інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді та інформаційного ресурсу, присвяченого національно-патріотичній тематиці.

Запорукою ефективності виховного процесу є органічне поєднання принципів національно-патріотичного виховання в цілісну систему, яка забезпечує досягнення відповідних результатів. Розвиток патріотичного виховання слід починати із засвоєння дитиною азбучних істин того, що процес цей довготривалий та нелегкий. Для того щоб він був результативним, необхідно дотримуватись певних принципів: зацікавленість дитини; безпосередня участь кожного учня у підготовці та проведенні заходів; систематичність та системність; різноманітність тематики; урахування вікових особливостей .

У методичних рекомендаціях МОН України щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах говориться, що важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

У молодшому шкільному віці у дитини формується здатність пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого об’єднання, як учня, виховується любов до рідного дому, школи, своєї країни, її природи, до рідного слова та державної мови, побуту. У підлітковому віці виховується духовно осмислений, рефлексивний патріотизм, любов до свого народу, нації, Батьківщини, почуття поваги до інших народів, своїх і чужих прав та свобод. У старшому шкільному віці виховується прагнення жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її, поважати Конституцію України і дотримуватися законів; володіти рідною та державною мовою, визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

На думку В. Сухомлинського, патріотичне виховання – «це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, узнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується. Патріотизм як діяльна спрямованість свідомості, волі, почуттів, як єдність думки і діла дуже складно пов’язаний з освіченістю, етичною, естетичною, емоційною культурою, світоглядною стійкістю, творчою працею» (Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5 т. /

В. О. Сухомлинський. – К.: Рад. шк., 1976. – Т.1. – 654 с.; Т.2. – 670 с.).

Виявляє внутрішній зв’язок з поняттям «патріотизм» та набуває широкого сенсу поняття «громадянськість». У педагогічному плані громадянськість містить в собі знання, переживання й вчинки. Ці складові знаходяться у певних зв’язках і взаємодії за переважання на певних етапах розвитку індивіда емоційного компонента, формування почуттєвої сфери. Отже, ці значення громадянськості доповнюють одне одного.

Школа має невичерпні можливості для здійснення громадянського, патріотичного виховання учнів, формування у них відповідних знань, цінностей, моделей поведінки. Вступаючи у численні взаємини в шкільному колективі, дитина навчається вирішувати конфлікти ненасильницькими способами, доходити розуміння з оточуючими за допомогою діалогу, вчиться захищати права людини, зокрема свої права. 

Із цією метою варто ознайомити педагогів, зокрема, класних керівників із матеріалами програми «Організація роботи щодо попередження насилля серед учнів у школі» та «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція». Доречно згадати слова В. Сухомлинського про те, що «громадянськiсть – це насамперед вiдповiдальнiсть, обов’язок – та вища сходинка в духовному життi людини, на якiй вона вiддає себе служiнню ідеалові». Саме тому варто наголосити на тому, що національно-патріотичне, вiйськово-патріотичне і громадянське виховання молодi в загальноосвiтнiх навчальних закладах мають зiграти значну роль у вихованні в неï тих основних якостей, які характернi для громадянина Украïни.

У навчально-виховний процес мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.

Є необхідність звернути особливу увагу на результативність виховних заходів у загальноосвiтнiх навчальних закладах.

Виховні заходи мають проводитись із максимальним залученням учнів до їх підготовки. Важливо звертати увагу на місце проведення заходу та розміщення його учасників. Процес виховання не має повторювати процес навчання зовнішньо, тобто, при проведенні годин спілкування чи інших заходів класного колективу учні не мають сидіти як на уроці – один за одним, а мають бачити вираз обличчя один одного при спілкуванні, контактувати очима і таке інше.

Проведення виховних заходів мають показати наявність сильних стимулів, до яких необхідно наближати молодих людей шляхом використання нетрадиційних і розвитку традиційних педагогічних технологій. Найбільш дієвим методом має стати залучення учнів до різноманітної військово-патріотичної діяльності, що дасть змогу перетворити знання, одержані на уроці, на норму поведінки, на особисті переконання кожного учня та співпраця педколективів із військовими комісаріатами у позакласній та позашкільній військово-патріотичній діяльності.

Виховання учнів на бойових традиціях старшого покоління є важливою складовою виховної роботи. Під бойовими традиціями розуміються історично складені моральні правила і звичаї, норми поведінки людей, які спонукають їх зразково виконувати свій військовий обов’язок, чесно і добросовісно служити Вітчизні.

Міністерство освіти і науки України рекомендує актуалізувати:

організацію збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України;

оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території;

шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують,у зв’язку з героїчними й водночас драматичними й навіть трагічними подіями останнього часу;

формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва.

З огляду на це варто:

По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну.

По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності.

По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.

По-четверте, важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування  нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України.

По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.

Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності.

У навчально-виховний процес мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.

Щоб наша учнівська молодь мала стійкі сформовані патріотичні цінності, методична служба має виконати досить важливу місію. А саме: знаючи, що дитина виховується прикладом тих, хто її оточує, важливо сформувати у педагогів патріотичні цінності та уміння передавати та демонструвати їх. Для цього необхідно, плануючи методичну діяльність із педагогами різних категорій, використовувати різноманітні активні та інтерактивні форми роботи, так як виховання патріотизму молоді не може бути реалізоване в одноманітних формах.

Необхідно будувати таким чином засідання методичних об’єднань, щоб педагоги могли оволодівати особистим досвідом участі в колективній організаторській діяльності, колективних творчих справах педагогічних колективів.

Величезний вплив на виховання патріотичних цінностей особистості мають батьки.

Адже, виховання громадянськості, патріотизму дитини відбувається в двох одночасно діючих і впливаючих на неї площинах – у площині сім’ї та в площині школи. Тотожність змістового наповнення кожної з них забезпечує цілісність громадянського становлення особистості. Натомість, розбіжність настановлень батьків і вчителів (як представників офіційного погляду на сутність громадянськості та патріотизму) може не лише загальмувати належний розвиток у зростаючої особистості громадянських та патріотичних якостей і цінностей, а й спричинити формування байдужої людини, навіть такої, котра має викривлені погляди щодо сутності громадянськості.

З огляду на це, важливого значення набуває певна узгодженість змістового аспекту національно-патріотичного виховання школярів, його взаємодоповнюваність діями з боку батьків і вчителів. Ефективним засобом вирішення цього завдання є взаємодія сім’ї і школи як інтеракція, аспект спілкування, що виявляється в організації людьми (соціальними інститутами) взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної спільної мети, регулювання внутрішньої організації, узгодження видів діяльності окремих її учасників.

Взаємодію сім’ї і школи розглядаємо як координатора спільної діяльності батьків і педагогів з проблем виховання дітей шкільного віку, завдяки якому відбувається взаємне стимулювання, здійснюється взаємний контроль та взаємодопомога, спрямовані на розв’язання спільного завдання, що забезпечує більшу ефективність, порівняно з простою сумою індивідуальних дій кожного з цих соціальних інститутів. Запровадження означеної взаємодії як координатора виховання школярів потребує відповідного змістового та методичного забезпечення.

Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників різних національностей за участю психологів, істориків, працівників кримінальної міліції.

Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві; діяльність шкільного батьківського всеобучу з питань формування патріотичних цінностей в учнів.

Робота з батьками завжди є нелегкою, потребує від педагогів знань методики роботи з батьками. Питання навчання батьківської громадськості стоїть на порядку денному методичних об’єднань класних керівників уже два роки. У наступному навчальному році маємо продовжити роботу за даним напрямом виховної діяльності.

Слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею відкривається більше. Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває, про що говориться у методичних рекомендаціях Міністерства освіти і науки України щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема, на уроках із усіх предметів, що дає можливість більш ефективно проводити виховну діяльність.

У сучасному світі дедалі усе більшої ваги набуває одна з основних цінностей людства – цінність здоров’я. Забезпечення здоров¢я дітей та їх здатності навчатися є суттєвою складовою ефективної системи освіти. Не викликає сумнівів твердження, що освіта та повсякденні поведінкові практики міцно пов¢язані між собою. Освіта та здоров¢я також є взаємодоповнюючими компонентами успішного повсякденного буття дітей та молоді. Все більш актуальною стає необхідність розповсюдження знань, створення відповідних умов для набуття необхідних навичок та розвитку міцних переконань щодо здорового способу життя в підлітковому та молодіжному середовищі, а також серед педагогів і батьківської громадськості.

Одним із основних завдань сучасної школи є створення освітнього середовища для розвитку здорової дитини, формування свідомого ставлення до свого життя і здоров’я, оволодіння навичками безпечного життя і здорової поведінки. Пріоритетом школи є задоволення потреб індивідуального розвитку - це відповідь на виклик часу і тому цей напрям діяльності навчальних закладів теж вимагає необхідної уваги.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності загальноосвітніх навчальних закладів є правопросвітницька діяльність, яка потребує удосконалення, урізноманітнення та осучаснення форм виховних заходів.

Загальноосвітнім та позашкільним навчальним закладам необхідно також сприяти створенню:

-    системи національно-патріотичного виховання у навчальних закладах;

-    поповнення інформаційних ресурсів навчальних закладах із національно-патріотичного виховання;

-    банку педагогічного досвіду національно-патріотичного виховання;

-    моделей національно-патріотичного виховання у навчальних закладах.